Вирок Юрію Луценку, винесений владою, насамперед грає на користь опонентам з помаранчевої команди         Автор: Микола Бабич

  27 лютого 2012 року Печерським судом м. Києва було оголошено вирок одному з лідерів помаранчевої команди Юрію Луценку. Юрія Луценка засудили  до позбавлення волі терміном на чотири роки, зобов’язали сплатити штраф в сумі 650 тисяч  гр. та позбавили права займати державні посади терміном на 3 роки. Здавалося б, вдада досягла своєї цілі і позбулася політичного конкурента на майбутніх парламентських виборах, а опоненти втратили основного свого політичного лідера та бойового багнета. Та не все так просто, як здається насправді.  Насправді влада вимушено підіграла своїм політичним опонентам,  розчищуючи дорогу більш потужнім політикам із бувшого помаранчевого лагеря, грошовим мішкам, накшталт Яценюка, фінансуємого закордонними соплемінниками та  нового  мультимільйонера Королевської, яка намагається зайняти місце свого лідера Юлії Тимошенко. Бренд же засуджених  політиків тільки підніме рейтинг їх послідовників Арсенія Яценюка, Наталії Королевської, Олександра Турчинова та інших що рвуться до влади політичних авантюристів. Повернувшись до теми осудності Юрія Луценка слід зазначити. Вирок йому швидше був винесений не за ті мілкі гріхи  які йому інкримінуються, а внаслідок особистої помсти тих політиків чії економічні інтереси було затронуто внаслідок його професійної діяльності під час його перебування на посаді  міністра внутрішніх справ.  Під час  його перебування в органах міліції як керівника, ніяких докорінних змін не відбулося. Як до нього, так і при ньому, органи автомобільної інпекції постійно мали плани по збору взяток і поборів при реєстраціях авто  та на дорогах України, та справно відправляли грошові «податки» в Київ в міністерство внутрішніх справ. Влада в наш час намагається ці питання не піднімати так, як сама користується цими  перевіреними десятиліттями «послугами» збору коштів на місцях для міністерств і відомств. Для всих це велике табу. Покопавшись в діяннях Юрія Луценка можливо було б «накопати» гріхів  і на пожиттєвий термін ув’язнення, але ці гріхи притаманні всим владним політикам, в тому числі і владним –  цьогоденним. Тому Луценко, можна було б сказати, взяв гріхи за всих йому подібних на себе,  (майже, як Ісус Христос) – жарт автора. Пізно в вечері на каналі телебачення ICTV, щедро оплаченого самими учасниками, відбулося ток шоу  “Свобода слова» де гризлися ,як павуки в банці, доводячи свою правоту  перед глядачами владні політики та, відкрито блазнюючи, «опозиціонери з колишнього помаранчевого лагеря – «демократичні сили по Тимошенківські».  Виступ Арсенія Яценюка відчутно розважив всих присутніх своїм постійним блазнюванням, з його заїждженими фразами, накшталт «владу геть та ідіть собі геть» по відношенню до влади. Новоспечений претендуючий на повне лідерство в помаранчевому таборі, «народний» політик Наталія Королевська доводила свою безменжну любов, зовсім не до свого етнічно,  народу. Мабуть її важко це робити,  будучи мультимільйонером з награбленими кримінальним шляхом  статками, злиденному Українському народу. Нажаль багато хто вірить її вміло зрежисованим байкам про її бежмежну любов до народу. Хотілося б знати чи існує межа її жадності, коли вона витягує останні жили зі свого «щиро любимого народу».  Арсеній Яценюк постійно пропонував переваги райського життя для народу після приходу його до влади, не змігши пояснити, яким шляхом він цього досягне. Ми знаємо, що цей яскравий політик, ставлений його соплемінниками на безліч високих посад, не задержувавшись на них, як кажуть «не більше трьох днів»,  показав свою повну бездарність та неспроможність – згадаємо його на посаді спікера Верховної Ради. Основним його здобутком був закон по підвищеня штрафів ГАЇ та особиста  підробка документу про рішення Верховної Ради що до приєднання України до НАТО.  Крім знання інеземних мов,  в цього політика нічого ідеологічного не має. Та й знання мов це в нього етнічо- генетичні здібності. Слухаючи його проповіді, відчуваєш, що  вони все частіше нагадують бред його політичного тезки Володимира Вольфовича Жириновського. Майже такий стиль блазнювання та політичного блуду. Насправді політично-ідеологічного  противостояння між двома «ворогуючими» лагерями не має, адже це вихідці з одного пострадянського середовища, які розграбували державу і мають спільне ідеологічне підгрунтя. «Опозиція» насправді зовсім не бореться з владою, а намагається дорватися до державної годівниці, заважаючи дійсно патріотичним молодим політичним силам зайняти своє місце на політичному олімпі України. Щоб знищити злодійську владу, потрібно знищити не менш злодійську подібну до влади «опозицію». Послухавши цих політиків складається думка, що в Україні крім помаранчевих та білосиніх політиків більше нікого та нічого не існує. Без них прямо кінець світу настане. Насправді в Україні багато талановитих здібних та порядних людей, які здатні вивести країну з політичного та економічного хаосу,  в якиий завели зрощені з криміналом ліберали – олігархи. Модуль влада та «опозиція» – єдині. Влада та «опозиція» в Україні це непорушна єдина зв’язка – фашина. Знищити антинародну  владу можна,  тільки знищивши  її в купі з «опозицією», іншого шляху в України  не існує. Язик не повертається вдатися до терміну опозиція. В нас її не існує. Існують два олігархічні клани,  які володіють награбованими в народу всима ресурсами країни, кожен з яких  намагається одноосібно привласнити собі все.  Народ одержить чергового облизня та ще більших злиднів та закабалення, не зробивши свій вибір, маючи свій здоровий глузд.

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.