В Україні Влада змінюється подібно до принципу праці вахтовим методом.

             В минулому 2011 році влада в Україні належала монопольно представникам Партії регіонів. В опозиції були представники помаранчевої команди. Розсварившися і роз’єднавшися на частини, помаранчеві зовсім втратили єдність і ймовірно вплив на політичному олімпі. Пригадаємо, що при приході  до влади, помаранчева команда становила практично два блоки:  Блок Олії Тимошенко та Блок Нашої України. Обидва блоки вміщували, принаймі, по десятку мілких партій. Тепер ці партії, як старі, так і новостворені  із них, намагаються самостійно пробитися на політичний олімп та завоювати прихильність електорату.  Об’єднання їх  в якесь політичне об’єднання пока що є в стані декларативності,  і ніякої дієвої реальності не представляє.  Ліві політичні сили також намагаються об’єднатися, але така наприклад, як новостворена партія Об’єднані ліві також перспектив на великий електоральний вплив не має.  Для політичної  «розктрутки» цій політичній   партії перш за все бракує банально коштів, а розбещений мілкими фінансовими подачками  український електорат, потребує просто мілкого підкупу та дешевого популізму.  Лідером в цому звісно виступає цьогоденна партія влади –  Партія регіонів. Більшість ресурсів та фінансів України належать представникам цієї політичної сили, та й популізму їй не бракує. Повторюючи зазделегідь завчені фрази, яких не бракувало і їхнім попередникам із помаранчевої команди, регіонали всі свої невдачі перекладають на попередню команду, а досягнення привласнюють собі.  Але все це ми вже чули. На приклад з вуст Олії Тимошенко.  Все, що добре  – це ми, а все, що погано – це вони і важкий спадок від них, тоб то від Партії регіонів.  Як бачимо нічого нового –  все вспадковане від попередників, тому і змін на краще життя ми не бачимо, та і побачити не зможемо. Обидві політичні сили як дві каплі води схожі одна  на одну.  Обидві політичні сили фінансуються олігархами не українського походження та відстоюють іхні інтереси. Обидві політичні сили фактично являються лібералами, а це,  як відомо,  одна з самих небезпечних політичних течій в політиці, для народних мас. Обидві сили дескридитували себе дешевим популізмом. За роки незалежності було прийнято безліч законів соціального характеру, які практично за іх кількістю, виконати не можливо, як наслідок, по країні пройшло багото  протестних акцій проти не виконання соціальних гарантій державою.   Прикладів подібності цих політичних сил можна навести безліч. Основним об’єднавчим признаком цих двох політичних сил є єдине –  це жага влади для особистого збагачення. Ніяких  інших прагнень в цих політиків не існує  і існувати не може. Дві політичні сили про які йде мова,  просто по черзі ділять владу,  як  висловився один із політиків на одному із каналів телебачення,  вахтовим методом, по принципу – «Прийшов нагріб і пішов» та  «Після нас хоч потоп» -(прошу вибачити автора за не літературні вислови).  Як бачимо зміна влади в Україні, якщо вона і відбудиться після виборів в 2012 році,  нічого доброго для Українців не принесе. Український, нажаль інертний виборець, пока ще не усвідомлює, що обидві лідуючі політичні сили давно вже себе дескредитували, пов’язли в тотальній корупції та не здатні принести Українцям  очікуваного покращення життя. З усього викладеного можна зробити висновок, що вахтовий принцип зміни влади в Україні пока що   ще дієвий, тому змін на краще життя в Україні, при такому підході до політичного вибору Українців,  не  слід очікувати. Україна вже мала у владі лібералів в поєднанні з лівими, та змін на краще не відбулося.  Висновок один:

   Україні потрібна нова, молода,  свіжа патріотична, політична сила, яка б змогла вивести націю з політичного  та економічного  тупіку, в який втягнений баготостраждальний Український народ.

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.