Історія наземних транспортних засобів почалася з винаходу колеса. Але змінився час, змінився ритм життя, і нам уже не обійтися без автомобілів, автобусів, тролейбусів. Їх з кожним роком стає усе більше.

Транспорт відіграє в нашому повсякденнім житті все більшу роль. Завдяки транспорту ми маємо можливість долати величезні відстані й добиратися в самі недоступні куточки світу.

Наше сучасне життя неможливо представити без транспортних засобів. Саме тому професія водія була й залишається однієї із самих масових. Кадри автомобільного транспорту – це основа його життєдіяльності.

Це свято не тільки водіїв, але й ремонтників, інженерно-технічних працівників, керівників автотранспортних підприємств і всіх, хто сумлінно трудиться, виконуючи свій професійний

обов`язок . Без відданості професії цих людей і їх почуття відповідальності за справу неможливе повсякденне життя міста і його жителів.

Відзначається День автомобіліста з 1996 року в останню неділю жовтня.

В Україні святкування цього дня закріплене Указом Президента України № 452/93 від 13 жовтня 1993 року, святкується щорічно також в останню неділю жовтня й називається «День автомобіліста й шляховика».

В 2011 році День автомобіліста випадає на 30 жовтня.

Недавно мені довелося спілкуватися з давнім моїм приятелем, можна сказати метром Українсь-кого автопрому Генеральним директором Черкаського міжобласного підприємства АТП-17-165

Ткаченком Павлом Степановичем

  Павло Степанович був беззмінним керівником цого підприемства з1974року по 1987 рік

Нажаль з початком розвалу Радянського Союзу величезне потрібне країні підприємство було

закрито і злочинно розтягнуто тодішніми високопосадовцями,які тепер зручно почуваються у

владних кріслах ,які нахабно приватизували державні підприємства і бездарно роспоряжаються

тими залишками які залишилися після нахабного пограбування власного народу.

Колись ці слуги народу називали себе КОМУНІСТАМИ тепер ДЕМОКРАТАМИ, а народ справед-

ливо називає їх Українськими бандитами. От і повиростали з них олігархи різного політичного

окрасу: помаранчеві, білосині,білоголубі,червоні,червоносердечні, а народу України всерівно

хто вони по кольору –були комуністичні і комсомольські ідеологи, тепер олігархи- демократи

накшталт Коломойских,Королевських,Тигіпків,Тимошенків Колеснікових і других хазяів

життя на Україні .Та вернемося до розмови з Павлом Степановичем, які ж проблеми турбу-

вали тодішнє керівництво автопідприємств . Насамперед це жахливий стан доріг України.

Безлад в цьому господарстві приносив величезні збитки транспортним засобам ,а будівни-

цтво велося дуже в`яло. Крім того переслідувалась всяка ініціатива власного керівництва.

Це обовязкова прив`язка постачання запчастин до Облсільгосптехніки,яка приводила до

нехватки запчастин і комплектуючих, а звітси до зловживань і гучних судових просесів.

Кругом відчувалось бездарне керівництво. А що ж тепер при ринкових відносинах.

Ідеологія змінилась, та ідеологи остались ті ж, тільки поміняли політичний колір.

Дороги остались тими ж, тільки ще більше розбитими та з ямковим дуже дорогим ремонтом.

Остається надіятися на Євро2012. Та й там гроші бюджетні розкрадуть, а дороги остануться

розбитими. Можновладці наживуться –обмануті громадяни знову як завжди збідніють.

Роскрадання бюджетних коштів набуло нечуваних розмірів, корупція панує кругом.

Промисловість не працює,тому й возити нічого . Всі залишки недобитої техніки яка лишилась

чи закуплена нова-перевозить імпорт зроблений в чужих країнах іноземними працівниками,

а наші вітчизняні-безробітні. Та що ми все про виробництво. Цікаво які ж тепер пенсії в заслуже-

них керівників промисловості Черкаскої області-ви не повірите-не дотягуе і до півтори тисячі

гривень. Тоді хто ж отримує славнозвісні сто п`ятьдесят тисяч гривень пенсії-логічний висновок,

мабуть батьки та родичі можновладців. Для них соціальні закони зворотньої сили не мають,

тому їх обмежити закон не дозволяє , а от воїнам афганьцям ,чорнобильцям і дітям війни

закон не писаний- ним можна ігнорувати. Мабуть такі як Павло Степанович керівники авто-

транспорту областей та сотні тисяч других працівників автотранспорту України не заслужили

за роки відданої праці Вітчизні гідної пенсії у нашої рідної обраної влади. Тому їм залиається

тільки пошана- наша народна пошана. Автор цих рядків проживає в Черкаській області,

тому хотілося б згадати про старожил Черкас- підприємство Черкаси- АВТО корпорації Укр-

АВТО. Колись це була чи не єдина можливість придбати запчастини для легкового автомобіля.

В радянські часи тут також як в усій совковій системі панував нав`язливий сервіс – хочеш

запчастин-плати за установку незважаючи на якість робіт або зовсім за їх відсутність. Тут та-

кож була мілка корупція.але в деякій мірі з нею можна було миритися. А що ж в наш час.

Підприємство було обманним шляхом приватизоване тодішним республіканським керівником

Таріелом Васадзе в якого серце не болить за нашу неньку Україну вана просто не є його Батьків-

щиною, а тільки засобом особистого збагачення його та його сім`ї. При приватизації керівниц-

ву та працівникам підприємства обіцяли золоті гори та рай земний, а віддали низькі зарплати

та страшенні вимоги, як результат спеціалісти розбіглися,а залишилися або нероби або

патріоти-ентузіасти. Одні не вміють і не хочуть працювати,а другі не можуть винести непо-

мірного виробничого тягаря. Як результат підприємство ледь животіє, а хазяї все требу-

ють прибутків-закон дикого капіталізму. Та це все тільки приклади автора. Така ситуація

по всій галузі промисловості, якщо її можна так назвати. А що ж на ринку . Масмедія спо-

віщає про війну імпортерів та виробників автомобілів. Виробники лобують підвищення

в`їзного мита на автомобілі (тільки не класу люкс-бо самі їздать на них і їк купують),

а імпортери за нульову ставку. Чим це закінчиться остається тільки гадати. Висновок

один –пересічному громадянину потрібно готуватись до подорожщання, а багатим

знову лахва. На ринку автомобілів громадяни гребуть все що є , а олігархи рахують

прибутки. Така наша реальність. Як сказав Л.Кравчук «Маємо те що маємо».

                      Та давайте перейдимо до приемного. На порозі свято.

 

Це свято об’єднує між собою професіоналів та автолюбителів. Вітаю усіх, хто вдень і вночі працює на громадському, легковому та вантажному транспорті. Ви сидите за кермом різних авто, алі усі ви – на одній дорозі. Від вашої майстерності та якості роботи дорожників, які забезпечують будівництво та ремонт доріг, залежить своєчасність здійснення перевезень та безпеку пасажирів.

 

Саме тому щиро бажаю всім працівникам автомобільного транспорту та дорожнього господарства щастя, добробуту, нових трудових здобутків, невичерпної енергії, міцного здоров’я, подальшої успішної та безаварійної роботи! Нехай усі дороги будуть рівними й ведуть Вас до успіху. Будьте завжди керманичами свого життя й ніколи не ставайте учасниками дорожньонтранспортних пригод!

З повагою автор- ваш Микола Бабич.

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.