Волею доллі життєві шляхи Тараса Шевченка переплелися з життєвими шляхами відомих людей в Украні та за її межами.

    Сьогодні пропонуємо до ознайомлення публікацію писменника та краєзнавця Сергія Гречухи

Вивчаючи історію колишнього містечка Мошни довелося познайомитися з багатьма архівними матеріалами, а також матеріалами з відомої інтернетної «Вікіпедії». Зокрема, мене цікавили сторінки біографії відомого архітектора Владислава Городецького.

В Черкасах та Мошнах донині залишилися його архітектурні дива. Стало відомо, що саме з Мошен почалася його тріумфальна хода як унікального архітектора. Сподіваюся, що у майбутньому читачі зможуть познайомитися з мошнівських періодом життя В.Городецького. Але, сьогодні розмова буде про іншого генія України – Т.Г.Шевченка.

Здається, який тут зв’язок з відомими особистостями різних епох? Дійсно, прямого зв’язку немає, та знайшлося щось, що було спільним у біографії цих людей. В результаті пошуку знайшлося старе та досить нечітке фото де зафіксовані Владислав Городецький та Михайло Філіпченко в Мошнах. Останній на той час був головним керуючим Мошногородищенським маєтком княгині Катерини Балашової – внуки М.С.Воронцова.

На світлині окрім відомих історичних особистостей зафіксована будівля керуючого Мошногірським парком М.С.Воронцова, що знаходилася під горами на території колишнього управління парком та Мошнівською економією. Як виявилося, саме в цьому будинкові були укладені угоди з тоді ще не дуже відомим архітектором. Без сумніву, таке фото – неабияка удача пошуковця, та ще більшою стала та удача коли вдалося з’ясувати історію тієї будівлі. Що ж відомо про той будинок? Немало…

Збудований він був у 1819-1820 роках як економія маєтку та житло для відставного ад’ютанта М.С.Воронцова – Івана Тимофійовича Ягницького, на той час першого керуючого Мошногородищенським маєтком Воронцових. А це означає, що саме в цьому будинкові розроблялися остаточні плани побудови знаменитого парку в англійському стилі, готувалися проекти осушення боліт та проект копаної ріки Вільшанка, башти Святослава та храму в Мошнах. У цьому переліку далеко не всі рішення, що були зреалізовані тієї пори на мошнівських теренах.

Нині достеменно відомо, що ця будівля зіграла неабияку роль в біографії Кобзаря.Відомо те, що в цій будівлі неодноразово побувавтанавіть деякий час проживав Т.Г.Шевченко. З Іваном Тимофієвичем Ягницьким поет здавна мав досить дружні стосунки. Побував Тарас тут ще до свого заслання,що відбилося в його творчості.Останній раз він був у цьому будинку в 1859 році під час його арешту та етапування з Пекарів до Черкас, та на зворотньому шляху до Києва. Цікаво те, що привезений 13 липня поліційним човном з Михайлівської гори до містечка Мошенпоет – богохульник спочатку був поселений становим приставом Ф.В.Добржинським в будинок Нагановського, (так звану станову квартиру) де провів всього 2 дні.Довідавшись про арешт П. Ф. Симиренко та двоюрідний брат В. Г. Шевченкоприїздили до І.Т.Ягницького поклопотатися про заарештованогоТ.Г.Шевченка, це було зробити неважко, бо  Ягницький – давній приятель П. Ф. Симиренка та хрещений батько його доньки Наталії. Після того візиту Шевченкові було дозволено залишити станову квартиру й оселитися під горами, де він відвідував палац і парк князя Воронцова, відвідав обійстя службовців М. П. Ярового, Г.Грудзинського та Ф. Й. Липомана (двом останнім Шевченко згодом передавав вітання з Петербурга в листі до В. Г. Шевченка від 10 вересня 1859 р.З 18 липня поспілкувавшись із земським справником В.Табашниковим у Черкасах, Шевченко 22липня знову був доправлений до Ягницького. Саме з цього місця, що зафіксоване на фото,26 липня1859 рокуТарас був відправлений етапом до Києва.

Схоже на те, що оселя зафіксована на світлині, за примхою Долі стала останньою оселею де перебував поет на Черкащині. У подальшому він був доставлений до Києва та відправлений у північну столицю. Там і помер, так і не дочекавшись дозволу повернутися до України. А що стосується достовірності цих рядків, то вони чітко підтверджуються в листах та творчості Кобзаря, його біографічних даних. Здається, нічим не примітне містечко Мошни в біографії Т.Г.Шевченка посідає далеко не останнє місце, наряду з Моринцями, Кирилівкою та Каневом…

На жаль, та споруда, що на фото, дотепер не збереглася. У 1943 році вона була спаленафашистами разом із прилеглими будівлями урочища Підлісся. Згоріли колишні будинки полковника Грудзинського, Ярового та Липомана. Був сплюндрований і парк Воронцова. Мною були опитані старожили, що пам’ятали довоєнне Підлісся. Усі вони стверджували, що там були розкішні на ту пору оселі. Воно й зрозуміло, адже колишні їхні власники були далеко не бідними людьми. Повоєнна відбудова кардинально змінила зовнішній вигляд старого урочища, аж до невпізнання. Сьогодні на тому місці стоїть відбудований будинок, в якому колись було Мошнівське лісництво та магазин, але до біографії Шевченка та споруда вже ніякого відношення не має. На фото відбудованої споруди можна знайти деякі елементи схожості, та все ж, історично цінним  залишилося лише місце, де вона тепер стоїть…

Звісна річ, що існує оригінал цієї світлини, схоже на те, що він знаходиться у нащадків М.Філіпченка. Моє величезне прохання до них. Шановні, передайте копію цього фото до Черкаського обласного краєзнавчого музею, або до музею Кобзаря у Мошнах за адресою: 19615. с.Мошни, вул. Т.Г.Шевченка. буд. 14. Громада з вдячністю сприйме Вашу турботу.

 

 

 

                                                                        Краєзнавець Сергій Гречуха

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Липень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.