Чи отримає Український народ очікуване покращення життя в разі перемоги Євромайдану 2013?     –      Мабуть навряд чи.

       Як ми знаємо, після розвернення вектору зовнішньо-політичної направленості українською  владою  в сторону укладення Митного Союзу, замість обіцяного европейського напрямку розвитку України, український народ вийшов на майдан Києва та інших міст України з вимогою повернення до обіцяного владою підписання асоціації з Евросоюзом. По суті влада жорстоко обдурила власний народ та поступила на власний вигідний їй розсуд. Тому народ України був оправдано, справедливо  обурений. Ніяких політичних та економічних умов до влади висунуто не було. Чашу обурення народу було переповнено після розгону та побиття мирних демонстрантів-студентів, яких майже  сплячих, жорстоко побили завдяки наказу влади, працівники «Беркуту». Після цих подій чисельність протестувальників виросло на порядок. Постає питання, чому відбулося побиття невинних молодих людей, прагнучих  жити європейськими цінностями? Не секрет, що лави силових караючих органів складають люди з не зовсім адекватною психікою. Це частина людей, яка має природний генетичний потяг до насилля. Ці люди не тільки працюють як виконавці покарання за оплату, а й отримують від насильницьких дій моральне та фізичне задоволення. Та нажаль, такі особи, як не дивно, потрібні суспільству, адже комусь потрібно виконувати і всяку брудну роботу. Кидаючи на безневинних студентів цих, в більшості головорізів, влада здійснила ганебний жахливий злочин, чим підігріла народне, і до того, величезне обурення українців. Під роздачу працівників «беркуту» попали і декілька десятків журналістів, яких жорстоко побили. Побиття журналістів мимоволі налаштувало журналістську спільноту в опозицію до влади. Автор даної публікації висловлює всім журналістам свою солідарність.  Після провокації, організованої владою , біля будівлі Кабінету Міністрів, за грати було кинуто побитих, закривавлених та хворих біля десятка мирних громадян,  та засуджено на два місяці попереднього ув’язнення,  без будь якого слідства, з написаними, як під копірку, однаковими звинуваченнями. На час написання цієї публікації 8 грудня на  14-00 на майдані в Києві на Народне віче зібралося до одного мільйону громадян. Нажаль, як свідчить історія та історична дійсність,  кожна революція починається з народного спротиву, та підхоплюється спритними політиками для використання народного гніву в своїх політичних цілях. Події народного спротиву не можуть тривати довго. Вони потребують чіткого керівництва, яке можуть забезпечити тільки політики. От і наступає їхня пора діяти. Від  їх здібностей та дієздатності і залежить успіх всієї громадсько-політичної акції. Та успіх залежить не тільки від політиків та обуреного народу. На всякі суспільні заходи потрібні кошти. Тоді в «гру» вступає великий капітал, який часто і являється замовником певних громадських протестних подій. Як бачимо, в своїй більшості, в революційній політичній грі виконавцем  виступає народ, керівником політики, а замовником великий капітал, не задоволений ситуацією, яка склалася в даний історичний перід.  Всякий вкладений капітал потребує повернення і часто поповнення. Тому політики зобов’язані завжди відпрацьовувати вкладені капіталом інвестиції. Це являється навіть не правилом, а законом. А ще каже історія, що ніяка революція не буває без бого-вибраної еліти. Відкинувши всі звинувачення в націоналізмі, можна сміливо сказати, що представники цієї здібної до власної користі спільноти,  завжди знайдуть свій зиск в любій ситуації. Для них зараз найсприятливіший час, як під час революційних подій, так і в разі перемоги опозиції. Звісно українські патріотичні заклики часто лунають зовсім не від самих українців, а від  закамуфльованих осіб, які до української нації  не мають зовсім ніякої причетності, яким до потреб українського народу не має ніяких справ, окрім власного зиску. Було б не справедливо не замітити активну позицію, одного з олігархів- політиків, який заробляє собі голоси на майбутніх виборах мера міста Києва. Мабуть читач здогадався прізвище цьоьго олігарха. Пан Порошенко давно вже бачить себе в кріслі мера Києва, тому не жаліє для цього ні власних зусиль, а ні власних «тяжко-зароблених»  коштів. Добре це чи ні покаже час, якщо пан Порошенко буде обраний мером Києва. Чекати раю для киян мабуть буде не варто, адже ще не було такого олігарха, який би нехтував своїми власними бізнес- інтересами на користь інтересів громади та свого народу. Не можна сказати, що влада сидить склавши руки. Вона виводить також людей на вулицю на свою підтримку. Акції влади на свою підтримку не багаточисельні, мало-тривалі та повністю проплачені, тому  політичного ефекту зовсім не мають.  Хто ж прийде до влади в разі перемоги опозиції.  Окрім нової, подаючої надії  політичної сили – «ВО Свобода», на владу претендує все та ж БЮТ «Батьківщина» та переформатована в бренд Володимира Кличка   «Наша Україна». Останні  дві політичні сили вже жорстоко обдурили український народ, тому очікувати райського життя  від них  українцям не варто. Нажаль народ завжди, як показує історія, багаторазово наступає на одні і ті ж самі «граблі».

 То чи варто виходити на майдан та протестувати проти злочинних дій влади? Так варто і необхідно. Адже пасивність та бездіяльність народу завжди призводить до свавілля влади та розгулу її безкарності. Будь який спротив владі, а тим більше масовий, заставляє  владу принаймні, прислухатися до потреб власного народу.

                                   С Л А В А    У К Р А Ї Н І  !!!!

                                   Микола Бабич

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.