Чи потрібний такий мер Киянам?

    2 квітня за закликом  Об’єднаної  опозиції на вулицях  Києва зібралося, по різних  підрахунках – влади та опозиції, від 5-ти до 10-ти тисяч не байдужих жителів Києва на протестну акцію. Основною вимогою протестуючих було питання виборів мера міста Києва. Як всім відомо, столиця України Київ не має свого власного мера. Бувший мер Києва, буцім-то, самоусунувся від займаної посади та хутко накивав п’ятами з награбованими мільярдами народних грошей на свою історичну батьківщину Ізраіль, де успішно і безкарно проживає. Про причину його безкарності можна було б подескутувати, адже він практично «без бою» звільнив місце для безподільного царювання представника Банкової Олександра Попова, не обраного громадою Києва, а призначеного президентом. Ключевим в протесній  акції Киян 2го квітня  являвся занадто «палкий» виступ нардепа Петра Порошенка, розрекламований його власним 5-тим телеканалом, який закликав Киян обрати свого обранця, який би був підзвітний громаді Києва, а не представника Банкової, який являється підзвітним президенту Януковичу. Звісно, що під майбутнім мером Києва він бачив самого себе. Холілося б щоб ілюзії пана Порошенка не здійснилися, адже мабуть він «забувся» повідомити Киян, що він і є тим підзвітним президнта Януковича, який призначений недавно був  міністром в уряд Азарова. Такого цинізму мабуть Київ ще не бачив. Не секрет, що кандидатуру на пост мера Києва може підтримати Арсеній Яценюк, як лідер опозиції. Повернувшись назад в історію, не важко прослідити історію політичної кар’єри пана Порошенка, Як син Генерального директора великої компанії, майдутній олігарх отримав добру освіту та шлях до фінансових афер буремних 90-х, в результаті яких казково збагатився, підім’явши фактично під себе левову частину державного майна української та частково російської кондитерської, а також цукрової промисловості. Відомі його успіхи і в українській автомобільній промисловості. Автомобілі збираємі на підприємствах пана Порошенка не витримують ніякої інжерної критики і посуті представляють собою витвір безітелектуальності кам’яного віку. Недавній указ влади про сплату мита на ввіз автоімпорту успішно лобований Порошенком,- цьому безперечний доказ. Після цього рішення влади, громадяни України практично своїми кровними, тяжкозаробленими коштами поповнять кишеню цього бездарного, з інженерної точки зору, бізнесмена. Після казкового  накопичення капіталів пан Порошенко почав свою політичну кар’єру з партії СДПУ о президента Кучми. Побував він і в Партії регіонів. Перед помаранчевими подіями, маючи вже свою невеличку кишенькову партію, швидко перефарбувався в помаранчеві демократи, ставши фінансовим донором помаранчевої революції. Тривалість перебування його в помаранчевій команді закінчилось після втрати влади помаранчевим  лагерем. В 2012 році він майстерно сплив в уряді Азарова в якості міністра. Між іншим, треба відзначити, що спільної мови з опозиціонеркою Юлією Тимошенко він  ніколи не мав, а був вічним опонентом.  Як бачимо Порошенкові зовсім байдуже в якому політичному лагері йому перебувати. Головне в його житті та діяльності – це особисте збагачення. Про турботу за місто Київ та громаду Києва, мером якого пан Порошенко себе бачить, не може бути й мови. Окрім нового чергового деребану від мерства Порошенка, громада Києва нічого доброго не побачить. Недавно лідер Радикальної партії нардеп Олег Ляшко в подібній, до цієї  публікації, назвав Порошенка «регіональним вовком в опозиційній овечій шкурі». Автор цієї публікації не являється палким прихильником Олега Ляшка, але повинен признати влучність цього вислову політика. Олег Ляшко висловив надію, що Кияни в цей раз не зроблять чергової помилки, та не віддадуть свої голоси за цього «вовка в овечій шкурі», в разі висунення його кандидатом на майбутніх виборах мера Києва. Автор цієї статті цілком поділяє думку пана Ляшка в даному питанні, добавиши до всього цього опреділення, що Петро  Порошенко-троянський кінь влади. Висунення єдиним кандидатом на виборах мера Києва від Об’єднаної опозиції Порошенка,- цілком ймовірне, адже успішна купівля помаранчевих лідерів під час помаранчевої революції паном Порошенком вже мала місце в історії України. Надія Порошенка на купівлю місця кандидата в мери від опозиції,  в пана Яценюка, Турчинова  та інших лідерів опозиції цілком ймовірна. Як сказав класик »Гроші потрібні навіть альтруїстам». Після всього цього опозиція назовсім втратить свою опозиційну сущність. Залишається тільки надіятися на здоровий глузд  Киян, які не наступлять на чергові резинові граблі,  та не проголосують знову, за засилля  великого олігархічного  капіталу прикритого опозиційністю свого кандидата.                                                       

                                      Микола Бабич

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.