Блокування Верховної Ради опозицією несе свій, особливий підтекст.

6-го лютого членами партії Удар, за згодою з Об’єднаною опозицією,  було заблоковано Верховну Раду України, що внеможливело її подальшу роботу. В Верховній Раді не приймаються важливо необхідні для держави закони, витрачаються великі- мільюнні кошти, які практично викидаються на вітер. Офіційною причиною блокування називається відмова від особистого голосування депутатами Партії регіонів та відмови регіоналів запровадження для голосування системи «Рада-3». Незрозумілою, на перший погляд, явдяється позиція Партії регіонів, адже ніякої складності в голосуванні особисто кожним депутатом не існує.  В усьому світі така позиція Партії регіонів взагалі вважається безглуздою, адже особисте голосування в радах всих рівнів являється справою честі та особистої привілеї депутата. Як бачимо Україна виступає в цьому питанні, як феномен. Чому ж тоді так упираються представники Партії регіонів та не погоджуються на особисте голосування?. Не важко здогадатися, що для прийняття вигідних для Партії регіонів рішень банально не достатньо голосів. Опозиція проаналізувавши цю ситуації намагається вміло використовувати її на свою користь. Раніше протестована та перевірена на предмет внеможливлення голосування за депутата іншою особою, на даний час дала збій, що продемонстрували депутати регіонали. Звісно не обійшлося без злочинного втручання в апаратне або програмне забезпечення в систему «Рада-3». Практично вона була зіпсована. Депутатам, як бачимо,  байдуже на мільйони народних грошей затрачених на виготовлення системи «Рада-3» та викинутих на вітер, адже на мільйони народних грошей, заробнених народом своєю тяжкою працею їм просто наплювати, для них це чужі  копійки. Біля двадцяти років Україну тероризують та роздирають на шматки два протидіючі злочинні фінансовоекономічні клани. Обидва вони являються нащадками радянської тоталітарної комуністичної системи, змішаної та зрощеної з відкритим  криміналом. Ці два клани просто не можуть поділити залишки ресурсів багатостраждальної України. За двадцять років свого існування представники української, так званої еліти, змінили безліч назв партій та політичних кольорів, від комуністичного червоного до жовто-блакитного демократичного. Не важко зрозуміти, що почергово знаходячись у владі чи то в опозиції,  обидві опонентні політичні сили переслідують одну єдину ціль-це особисте збагачення. Нічого спільного з боротьбою за добробут «свого» Українського народу ця «еліта» не має. Це повинен розуміти український народ. Ні владні ні опозиційні сили не мають під собою ніякої ідеологічної підоснови. Після виборів в 2012 році з’явилася нова боротьба протидіючих економічних кланів – бротьба за прихильність ідеологічних партій. Ідеологічними являються в Україні вмираюча комуністична партія та нова набираюча політичні оберти партія «Свобода».  Часто ці політичні сили виступають, як козирна карта при невдалому політичному розкладі партій фаворитів. Важко прогнозувати подальший розвиток подій в Верховній Раді України, але те що нічого потрібного та корисного державі Україні та українцям це не принесе – очевидно.

                                      Микола Бабич

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Липень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.