Українські Остапи Бендери мають тепер  статус в Україні Народного Депутата обо мера обласного центру.                                                                Микола бабич.

   Кожен рік в нашій рідній Україні настає літо. З настанням літа, настає сезон довгоочікуваних літніх відпусток. Після багато –місяцевої, часто тяжкої праці, кожен українець має моральне та конституційне право на відпочинок. Але, як виявляється, це право в більшостя в нас в Україні залишається тільки, нажаль, декларованим. Та не зважаючи на все, сотні тисяч наших співвітчизників та мільйони гостей із за кордону прямують на південь країни до Чорного та Азовських морів. Природа щиро наділила Україну власним  теплим та ласкавим Чорним морем . Жити та радіти б українцям цім подарункам природи, та існує одно але. Українцям чомусь не щастить з їхнім політичним вибором. Про це  автор хоче розповісти докладніше. Залишивши всі громадські та особисті справи ваший покірний слуга, зібравши нехитрий скарб, підремонтувавши старенький автомобіль, куплений ще за часів Радянського Союзу, віправився до берега Чорного моря. Рішення було прийнято однозначне. Відпочинок буде біля самого берега поряд з автомобілем в наметі,  дихаючи морським повітрям на протязі всього перебування на морі. Кажуть лікарі, що це дуже корисно при захворюванні дихальних шляхів людського організму.  Географічно вибір випав на користь селища Залізний порт, як давно перевіреного та найближе розташованого  від міста Черкаси курортного містечка. Погода була хороша. Світило сонце, дув легенький вітерець, поганенька дорога весело бігла під колесами автомобіля.  Як звісно, похвалитися добрими дорагами Україна мабуть ніколи не зможе. Вислів п’ятьдисятилітньої давності «Прості радянські дороги» актуальний і в наші часи. Ремонтувати  та будувати нові в нас їх зовсім ніхто не хоче. Проїхати одну дві сотні кілометрів по наших дорогах означає здійснити великий подвиг. Можна швидко залишитися без глушника та інших частин автомобіля,  а то й зовсім без коліс. Керування по наших дорогах, без втрат запчастин, вимагає неабиякої майстерності.  Іноземцям їздити по наших дрогах зась. В них зовсім для цього не має досвіду. В цих питаннях, як завжди, Українці стоять на голову вище від всіх жителів землі. Та бог з ними з тими дорогами . Їхати потрібно, і альтернативи цьому не існує. Під’їзджаючи до моря відчувався приплив щастя безтурботного відпочинку. Відразу пригадався фільм радянських часів «Три плюс  два» з його повного романтики сюжетом, адже події фільму відбувалися на березі моря під час так званого в народі «дикого відпочинку». Від  дороги в селищі Залізний порт, море відділено полем шириною кілометрів зо два. Звернувши вправо, мандрівник повинен впевнено досягти берега моря. Та швидко щасливим сподіванням настав кінець. Як виявилося конституційне право громадян України на вільне пересування біля водойм країни в даному регіоні завсім не діяло. Тут були свої, як нам пояснили місцеві люди, неписані закони. Нагадаємо, спираючись на закони України місця біля річок та морів на відстані ста метрів від води відносяться до так званих реакриаційних зон. Територія цих зон нікому не продається та не здається в оренду, а являється власністю держави та всіх громадян держави. Закон гарантує вільне пересування та знаходження на цих територіях. У всьому світі про якусь плату за перебування в реакриаційній зоні не може бути й мови, та й самої теми для обговорення цієї проблеми  в цивілізованому світі не існє і існувати не може. Потрапити ж до моря в даній місцевості безкоштовно було зовсім не можливо. При в’їзді до води стояли блок-пости з грізними невблаганними охоронниками.  Вони брали плату 15 гривень за добу за стоянку автомобіля, 15 гривень за розташування намету та по 10 гривень з людини за користуванням морем. За відказ платити, охоронці відразу застосовували силу та погрожували викликом «ОМОНУ» міліції. Знаючи стан корупції в наших правоохоронних органах можна було повірити похвалянням охоронців. За гроші наша доблесна міліція готова на шматки розірвати свого співвітчизника та навіть вбити. Серед місцевого люду, ходили чутки про зникнення  відпочиваючих під час таких інцидентів з міліцією, як кажуть «море все спише». Після сплати цього «мита»можна було продовжувати шлях до води. Берег був заставлений «жигулями, москвичами, тавріями» та трохи дешевими іномарками. В повітрі пахло радянщиною. Це був контингент повністю відповідавший принципу народного. Дорогих іноземних автомобілів не було. Слід зазначити, що  в’їзд до моря для «лексусів та шестисотих мерседесів»  був безкоштовний. Мабуть їхні хазяї належали або до іншої нації, або до іншої суспільної касти. Років п’ять тому назад, місцева влада  обіцяла по березі «дикого пляжу» провести трубу з питною водою та навіть подачу єлектороєнергії обезпечити, але то все були пусті обіцянки. Замість того були гори сміття та нестерпний сморід  біля самого моря. Заплативши гроші, відпочивиючі відмовлялися прибирати після себе сміття. Горе бізнесмени – Остапи Бендери, також зовсім не хотіли цього робити. В результаті, колись чистий берег моря перетворився на сміттєзвалище. Автору цієї публікації вдалося «розговорити» охоронця – місцевого жителя. Ним виявився повністю нормальний чоловік з буденними  загальними українськими проблемами життя. Виявилося, що охоронцям обіцяли плату за роботу по 1500 гривень за місяць роботи при нормальному розкладу роботи. Та, як виявилося, працювати треба по 24  години на добу, без  вихідних та взагалі без виплати зарплати на протязі чотирьох місяців роботи. За будьяке виказане невдоволення, хазяї погрожують звільненням. Як звісно на півдні України існує майже повне безробіття. Громадяни цієї територіі України змушені заробляти на прожиття працюючи за кордоном, або перебивитися сезонними заробітками. Це являється і фактором великих цін на ринках Українського Причорномор’я.  Місцеві депутати та чиновники – князьки, давно вже зробили з місцевого люду повник покірних собі рабів. Слід зазначити, що зупинитися в селиищі можна було за таку ж плату і в приватному секторі з охороною автомобіля в дворі простого українського громадянина. Ці два способи відпочинку відрізнялися між собою тим, що бідні люди надавали для користування відпочиваючим своє особисте помешкання, а «слуги народу» всенародну землю та повітря, не вкладаючи в це ні гроша. Точно виявити кому належить приватизована екваторія моря  автору не вдалося, місцеві жителі навіть бояться обговорювати ці питання вслух. По деяких інформативних даних берег моря належить якомусь депутату Верховної Ради. Інші люди говорять, що берег належить меру райцентру Гола Пристань пану на прізвище Негро, а швидше всього,   самому меру  Херсону пану Сальдо. Якщо громадьськість України буде бездіяльною, існує ймовірність, що швидко люди будуть платити за питну воду в річках, за прохід по тротуарах міста, за дихання повітрям та за все що вигадають наші шановні обранці.  Згадався фантастичний роман письменника -фантаста Беляєва написаний ще за радянських часів під назвою «Продавець повітря». За задумом автора роману, спритний бізнесмен закачував повітря на планеті в свої сховища, стискав його та продавав для дихання людям у вигляді біл’ярдних кульок.  Людство планети вимушене було купляти повітря, так як цей злодій – бізнесмен, крадучи повітря на планеті, не залишав вибору людям – купувати повітря, або помирати. Читаючи роман відчувався дух радянської пропаганди про порочність капіталістичного способу життя, та на жаль все це може стати в наш час реальністю.  Адже нічого в природі не проходить безкарно.  Історія знає часи Коліївщини , Гайдамаків, та визвольної боротьби при Богдані Хмельницькому. Слід нагадати нашим «патріотам-політикам». Були  часи в Україні, коли знахабнілі євреї за мзду чиновникам тодішньої влади на Україні, брали в аренду православні храми України та брали плату за право входу для українців в храм з ціллю помолитися. Всі ми знємо чим все  це закінчилося. Закінчилося кровавою різнею,  де загинуло сотні тисяч євреїв України.  Автор зовсів не закликає до будь якого протистояння, а лише застерігає суспільство проти нового сучасного холокосту, адже,як звісно, історія повторюється в часі і предпосилання для цього  є. Звинувачувати тільки політиків та можновладців в жахливій ситуації на Україні не варто, адже вони в нас в більшості мають виборні посади. Справедливе преслів’я «З чим боролися на те й напоролися». Хотілося б закликати Українців словами цитати Т.Г. Шевченка.  Дорогі українці «христом богом вас прошу» не голосуйте на чергових виборах за кандидатів яких ви геть не знаєте. Якщо Ви бачите дорогу політичну рекламу на телебаченні, лице на вуличному бігборді на вулицях міст, сіл та дорогах,  пам’ятайте- ця політична реклама профінансована за кроваві гроші вкрадені у Вас, зароблені вами тяжкою працею, вашими кров’ю і потом. Не секрет, що майже всі великі капітали в Україні зароблені кримінальним шляхом. Нажаль знахабнілі «слуги народу» – законодавці не залишили права  вибору при голосуванні для виборця, скасувавши графу в бюлетні «проти всіх». Не маючи вибраного кандидата чи політичної партії, в виборців залишається єдиний вихід  для протесту  – це псування бюлетня. Не прихід  до виборчих дільниць і не голосування може привести до зриву виборів, а це, як звісно залишає  діючу владу на своєму місці, до чого влада і прагне.  На березі моря в більшості відпочиває простий, добрий та працьовитий народ. Автор зустрічав подружжя  Сергія Дмитровича та його дружини Али із Києва, трьох сімей з слав’янської Білорусії та багато інших простих Українців та гостей України. Всі ці люди вели себе, як велика дружня сім’я, поділяючи між собою свої проблеми та радості. За добросердечне  спілкування з ними, автор їм щиро вдячний. Склалося враження, що в нас в Україні існує два паралельних світи. Світ щирого, добродушного, працьовитого народу та паралельний світ бездушних чиновників,  олігархів, багатіїв, депутатів різного рівня та різного роду іншої нечисті,  які ведуть відкрито кримінальний спосіб життя, відчуваючи себе хазяїнами на цій землі. Давайте згадаємо слова Т.Г. Шевченка про народ,  який нібито спить:                                                                    . А щоб збудить

Хиренну волю, треба миром,

Громадою обух сталить,

Та добре вигострить сокиру,

Та й заходиться вже будить.

 

                                                                           Завжди ваш Микола Бабич.

 

 

ОСТАННІ НОВИНИ

    ФОТО АВТОРА САЙТУ

    ВАЖЛИВІ СТОРІНКИ

    No posts available

    Наша інформація

    ХМАРИНКИ ТЕГІВ

    100 гривень до пенції - плата за голоси на виборах до В.Р. Femen-вдала акція Алкоголізм в Україні - підлітковий Арешт Тимошенко Брак туалетів в Черкасах Вбивство середнього класу - на совісті влади Вертеп - блазнювання Влада в Україні вахтова Влада вбиває суди України Гастрольний збір - новорічний " подарунок" Українській культурі Геть брудні лапи від Українського патріотизму Геть владу і опозицію Дорогий газ для пересічних українців Ерец Ізраель-друг України Закон про вибори-змова КСУ - заказний владою України Каганович-кат Українського народу Корупція в медицині Крах ЖКГ в Україні Кримінально-процесуальний кодекс Модуль влада та «опозиція» - єдині Народжуваність в Черкасах владі не потрібна Не всі партизани були патріотами СРСР Нехай в 2012 році буде єдина Україна Олександр Тимошенко втік в Чехію Побиття Ростислава Шапошникова і міліція Податковий кодекс-засіб росправи з громадськими організаціями Помилка Росії на виборах президента Прогулянка С.Тулуба в Ізраїль Україна втрачає малі річки Юліоманія Ялинка в Києві - насмішка над народом атака на урядові сайти-помста громадян горе народу-рай для політиків загроза туберкульозу закон на розкіш - блеф влади комуністи товариші - капіталісти бізнесмени неякісні товари обман покупців протести- бльмо на оці влади ринок землі - смерть селянам сексуальні збочення сирна війна на користь Українського споживача смердючий цукор істерія навколо Юлії Тимошенко

    Это flash облако тегов вы можете найти на сайте "WordPress плагины". Для показа облака необходим Flash Player 9 или выше.

     
    Квітень 2020
    П В С Ч П С Н
    « Лют    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  

    ВАЖЛИВО

    Голодомор В 1932 - 1933 рр. - геноцид Українського народу.

      День пам`яті жертв голодомору в Україні в 1932-1933роках -… [Читати далі ВСЕ]

    Голодомор В 1932 - 1933 рр. - геноцид Українського народу. Голодомор В 1932 - 1933 рр. - геноцид Українського народу.

    Закон про податок на розкіш в Україні - посміховище і не більше

      Прийняття закону про податок на розкіш -   спроба  української… [Читати далі ВСЕ]

     Закон про податок на розкіш в Україні - посміховище і не більше  Закон про податок на розкіш в Україні - посміховище і не більше

    Ринок землі в Україні відбере останню надію на існування Укранських селян

    Прийняття закону про ринок землі в Україні закінчить переросподіл… [Читати далі ВСЕ]

    Ринок землі  в Україні відбере останню надію на існування Укранських селян Ринок землі  в Україні відбере останню надію на існування Укранських селян

    Український деревообробний бізнес - по комуністичному, по сільському

     Українське лісне господарство – клондайк для сільських… [Читати далі ВСЕ]

    Український деревообробний  бізнес -  по комуністичному, по сільському Український деревообробний  бізнес -  по комуністичному, по сільському

    Новорічне поздоровлення від голови Народної ради Черкаського району Українцям

    Шановні члени Народної ради України  та співвітчизники! Щиро… [Читати далі ВСЕ]

    Новорічне поздоровлення від голови Народної ради Черкаського району Українцям Новорічне поздоровлення від голови Народної ради Черкаського району Українцям

    Поздоровлення Українців зі святом вшанування Степана Бандери з нагоди його дня народження

    Всіх Українців поздоровляю зі святом вшанування Степана… [Читати далі ВСЕ]

    Поздоровлення Українців зі святом вшанування Степана Бандери з нагоди його дня народження Поздоровлення Українців зі святом вшанування Степана Бандери з нагоди його дня народження

    ІНФОРМАЦІЯ

    Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.