Події політичного протистояння в Росії за останній період часу відчутніх наслідків для влади в Росії а також резонансу в Україні не дадуть.                                                                          Микола Бабич

12 червня 2012 року в Москві в день незалежності Росії відбувся мітинг «Маршу мільйонів»- політична акція направлена на боротьбу проти режиму Пітіна та влади Росії. На мітингу виступили координатор “Лівого фронту” Сергій Удальцов, політик Борис Нємцов, депутати від “Справедливої Росії” Ілля Пономарьов та Геннадій Гудков, журналіст Ольга Романова, письменник Дмитро Биков, молодий вчений Григорій Колюцкий, колишній поліцейський Роман Хабаров, колишній в’язень Сергій Мохнаткін, муніципальний депутат Олена Ткач. На передодні лідерів опоциції викликали до слідчих органів та провели ряд обшуків в помешканях та штаб-квартирах опозиціонерів. Зокрема в телевидучої Ксенії Собчак знайшли 200 тисяч доларів готівкою та 1,5 мільйона євро в сейфі,  розкладених по пакетах з певними помітками на пакетах. Слідчі займаються розшифруванням цих написів. Серед виступаючих не важко помітити політиків зі стажем перебування у владі, які перебуваючи у владі показали свою нездатність щось змінити для народу Росії, а використовували своє владне положення для досягнення своїх особистих цілей та задоволення власних далеких від народу  амбіцій. В міру деяких обставин ці політики опинились в «офсайті» в доступі до влади та  державних ресурсів та ситуїтивно стали на бік опозиції. В списку цих «опонентних» політиків опинилися Борис Немцов (Нейман) та Михайло Касьянов. Ймовірність турботи про народ Росії  таких політиків мало ймовірна.  Не менш колоритною фігурою являється і Ксенія Собчак . Появлення цієї телевидучої на опозиційному політичному олімпі взагалі не зрозуміле. Здатність займатися політичною боротьбою цієї світської левиці взагалі сумнівна. Подібні приклади ми знаємо на прикладі помаранчевих журналістів ведучих 5-го каналу, які були обрані до парламенту по списках помаранчевих партій. На час перебування в Верховній Раді та в владних структурах,   вони показали повну нездатність до керівництва та бездарність. По оцінці багатьох політологів, люди. які виходять на протестні акції, по підрахунках самих лідерів протестного руху це від 100 до 200 тисяч, являються представниками «середнього класу», які хотять прозорої та чесної влади в Росії. Досвід же здійснення,як мирних так і насильницьких змін влади показує, що обов’язковою рушійною силою повинні бути народні маси – простий бідний знедолений народ. Повести його зможе тільки дійсно народні лідери, яких ні в Росії і тим більше в Україні не існує. Косметичні зміни,які пропонує в Росії Російська опозиція і в Україні помаранчева «опозиція-опоненція» ніякої користі для народу не принесуть .  Користь ці політичні сили вбачають тільки свою -особисту.

   Основною проблемою існування як Українського так і Російського народу являється величезний розрив в життєвому рівні знедоленого народу та кучки злодіїв шахраїв, політиків різного роду- в основному вихідців з екскомуністичної еліти, узурпувавших владу, як в Росії так і в Україні.  Цей розрив досягає цифри від 60 до 100. Це в 20-30 разів більше ніж в цивілізованих Європі та в США .Не зважаючи на те, що в цивілізованих країнах розрив між дуже багатими і дуже бідними становить 5-6 раз, по Європі та Америці вирують величезні акції протесту проти цієї нерівності. В більшості випадків протести переростають в величезні погроми та безчинства. Нажаль тенденція в збільшинні розриву достатків багатих та бідних в ситій Європі та Амнриці також актуальна. На справді ця небеспечна тенденція загрозлива не тільки для бідних, а й в цілому для цілого суспільства і олігархів в тому числі. В погоні за легкими прибутками, засліпнені «хазяї світу цього»  не помічають, що зубожілий безправний народ не тільки легкокерований, але й на певній стадії свого зубожіння буде просто не здатний виробляти виробничий продукт для їх самих, залишивши їх без прибуткових надходжень. Тенденція розриву між багатими та бідними в світі взагалі становить небезпеку проявлень суспільних катаклізмів та небезпеку існування всього суспільства, як в Україні і в Росії, так світу в цілому. Актуальність боротьби з зубожінням значної більшості суспільства вбачають як політики з лівого так і правого напрямку.  В цьому вони цілком солідарні, а це вже дає надію на консолідацію, як політиків так і народу в цілому..  Нажаль бідний зубожілий народ віддає свої симпатії, а так і свої голоси на виборах різних рівнів, багатим та успішним, не жважаючи на походження статків цих особистостей,  та шляхів їх досягнень, даючи дорогу до влади не достойним свого обрання, різного роду шахраям та віткрито кримінальним злочинцям.  Народ нажаль переймається досягненням успіху політичних та бізнес шахраїв, а не своїх особистих. ЦЕ ОСНОВНА ПОМИЛКА ПРОСТОГО ЧЕСНОГО ПРАЦЬОВИТОГО НАРОДУ.

З усього сказаного можна зробити висновок. Ні політичні виступи опозиції  Росії, ні політична боротьба Української помаранчевої опоненції,  до помітних змін в цих слав’янських держвах. на користь народів країн не принесе.

Це не боротьба народу і не його «політична війна» Це боротьба в угоду задоволення власних амбіцій окремиих,  не менш небезпечних для народу амбіційних політично-економічних кланів, принаймні в державі Україні.

Автор зовсім не закликає читачів публікації до встановлення соціальгого ладу часів соціалізму Радянського Союзу. Тоталітарний радянський режим був не менш небезпечним ніж існуючий тепер в посткомуністичених країнах, адже теперішній режим являється відголоском минулого страшного комуністичного. радянського режиму.

Не зважаючи на все сказане, політичні протестні  акції, які проходять в Росії та Україні в цілому потрібні та необхідні для цих країн,. як засіб стримування для розгнуздалих  політичних владних еліт.

ФОТО АВТОРА САЙТУ

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

ІНФОРМАЦІЯ

Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.