НОВИНИ

     

Наше видання уже повідомляло про чергове перекриття мосту через річку Вільшанку на трасі Черкаси – Канів жителями сіл Мошни, Яснозір’я та Байбузи. Протестувальники в такий радикальний спосіб намагалися привернути увагу влади до проблеми жахливого стану дороги державного значення між названими селами.  Доводиться писати «вчергове», бо минулого року війна за ремонт дороги у самих Мошнах тривала кілька місяців із багаторазовим перекриттям автошляху сільськими активістами. Пізньої осені дорогу в селі таки збудували…

Мабуть, натхненні минулорічною перемогою, жителі сіл, як бачимо, знову вдаються до апробованого тиску на владу та ремонтно-будівельні організації… Ми поцікавилися у сільських голів Мошен та Байбузів, які також були присутні на «блокадній» акції, їх думкою щодо цих подій.

– Своїми силами ми, як можемо, ремонтуємо відрізок дороги в селі Мошни в сторону Байбуз. Але зрозуміло, що без допомоги держави самотужки відремонтувати весь автошлях не зможемо. На жаль, обіцяна державна допомога на ремонт цієї поруйнованої траси знову «зависла». Тому люди в такий радикальний спосіб намагаються вплинути на владні інстанції, – розповів сільський голова Мошен Богдан Шкарбута. – До речі, навіть та дорога, що відремонтована в нашому селі минулого року вартістю у 58 мільйонів гривень, до кінця недобудована. Куди зникли матеріали на дорожні спуски, на обсипку, на  тротуари, досі невідомо…

– Жахливий стан дороги від села Мошни до Байбуз і далі на Яснозір’я несе велику небезпеку для жителів навколишніх сіл та й для всіх водіїв, які тут проїжджають. Як можна вчасно доїхати до хворого і відправити його до лікарні по фактично зруйнованій дорозі?! Чи ті й же пожежній машині швидко добратися на місце пожежі… Необхідно негайно налагодити нормальне транспортне сполучення між селами, бо кожен день несе загрозу життю людей на такій трасі. Тому люди і виходять на такі акції і їх можна зрозуміти, – зазначив в своєму коментарі голова села Байбузи Петро Лисенко.

Звичайно, людей можна зрозуміти, але через перекриття доріг страждають такі ж, як і вони, пересічні громадяни, які опиняються у заторах, не можуть вчасно добратися до тієї ж лікарні чи просто у справах. Якщо і брати в облогу, то це треба скоріше робити щодо владних будівель у районі чи області. Саме владцям треба жорстко доносити думку і вимоги громад. До речі, заступник голови Черкаської РДА Петро Коренюк, який прибув на місце «блокадної» акції не охоче спілкувався і з протестувальниками, і з журналістами…

 

           

 

 

 

Микола Бабич

    Шановні  співвітчизники!

Щиро вітаю Вас із наступаючим Новим 2019 Роком та світлим Різдвом Христовим! Зичу міцного здоров’я, сімейного щастя, статків та успіхів у всіх Ваших починаннях.

  Щиро Ваш Микола Бабич.

   Роботи із влаштування асфальтобетонного покриття, які виконувалися на автодорозі Р-10 Канів-Чигирин-Кременчук у селі Мошни Черкаського району, здійснювалися з порушенням технологій, а тому Службою не приймалися та до оплати не надавалися. Про це повідомляє прес-служба САД у Черкаській області.

За рішенням “Укравтодору”, до Служби автомобільних доріг у Черкаській області буде направлено позачергову перевірку державного підприємства “Науково-технічний центр “Дорожній контроль якості”. Документи щодо підрядної організації, яка поводила роботи із порушенням діючих стандартів та термінів виконання, найближчим часом будуть передані до правоохоронних органів

За інформацією підрядника, роботи проводилися для забезпечення безпечного проїзду автотранспорту шляхом сполучення нового асфальтобетонного покриття автодороги зі старим.

У подальшому Службою автомобільних доріг у Черкаській області суворо контролюватимуться усі види робіт з дотримання діючих норм та стандартів.

Під час Революції Гідності та в перші місяці після неї в Україні та, зокрема, на Черкащині за народною ініціативою створювалися масові громадські об’єднання, в які активні громадяни йшли за покликом серця, щоб виборювати і реалізовувати революційні ідеали, вистраждані на Майданах. На жаль, на сьогодні багато із тих громадських структур поволі перетворилися в такі собі напіврекетирські групи по заробітку грошей на усіляких акціях «в борьбє за ето», а їх активісти стали виконувати функцію «громадських повій» за викликом…

Показовим прикладом таких активістів та їх дій нині можуть слугувати боротьбістські акції проти будівництва пташників агрохолдингу МХП, добре відомого в нашій області за торговою маркою «Наша Ряба». Особливо яскраво це виявилося останнім часом, коли громадські активісти із Мошен та ще кількох сіл Черкаського району оголосили народний «джихад» за ремонт убитих місцевих доріг, а потім увесь бунтівний запал перевели на боротьбу… з курниками.

Ще кілька років тому, із самого початку громадських протестів проти побудови потужностей «Миронівського хлібопродукту» поблизу Мошен говорили про те, що їх інспірували невдоволені містечкові латифундисти, яким дуже не хотілось мати під боком такого потужного конкурента, що платив за паї набагато більше, тож до нього могла перейти значна кількість власників земельних наділів. Але на той час революційним «Народним радам» та «відомим майданівцям» ще вірили, тож у Мошни МХП так і не зайшов, обравши для розміщення чергового свого об’єкта економічно депресивний Чигиринський район.

Здавалося б, на Чигиринщині, де працює лише кілька більш-менш «жевріючих» підприємств, поява роботодавця, що обіцяє високі зарплати та серйозні вливання у місцеві бюджети, могла лише порадувати. Але і тут підключились відомі «громадські активісти» із Мошен, що прийшли «на допомогу» таким же горлопанам із Чигирина. Правда, цього разу інтерес місцевих фермерів у організації безладів приховати вже не вдалося. Згодом також виявилося, що частину орендованих паїв ті фермери і зовсім не реєстрували, тож «економили» не лише на орендній платі, а й на податках. Тому дати три копійки крикунам, які заплюють конкурента на порозі, – було для них значно дешевше, ніж потім працювати в законному полі і сплачувати власникам землі більше 12% орендної плати замість зручних 4 – 5%.

І почалося. Гоп-компанія професійних протестувальників стала гастролювати по всіх селах, де МХП проводив громадські слухання щодо розміщення своїх промислових потужностей. Вони кричали про екологічну шкоду, про сморід, про тяжку працю, а коли селяни їх не слухали – намагались просто зірвати засідання, не соромлячись і не добираючи слів, ображали місцевих жителів, щедро роздаючи їм ярлики «зазомбованих» чи «запроданців «Нашої Ряби». Мовляв, через вас потерпатиме майбутнє покоління черкащан, занепадуть архітектурні і природні пам’ятки, зникне вода.

Так ніби зараз у тому ж Чигиринському районі не всихає дуб Залізняка, не гинуть села, відрізані від світу бездоріжжям і безгрошів’ям, ніби в тому глухому болоті, в яке перетворились віддалені хутори «екологічної перлини» – Холодного Яру, тихо не спивається і «нинішнє», і «майбутнє» покоління. Без роботи, без надії, без перспективи…

Але «активна громадськість» жодного рецепту вирішення цих проблем не озвучувала. Не ставила і справді серйозних аргументованих питань щодо екологічних аспектів роботи МХП, які будь-яка здорова опозиційна частина суспільства задала б у першу чергу: про скорочення використання на підприємстві питної води для технічних цілей, про запровадження новітніх технологій фільтрації повітря у пташниках, про новітню очистку стоків, і що з того вже зробив агрохолдинг, а що готовий зробити найближчим часом.

Але навіщо ж, тоді б не було скандалу, а протиріччя переросли б у конструктивний діалог. А саме цього «громадськості за викликом» і не замовляли. Бо для неї головне – не добитись побудови корисного громаді і не шкідливого для екології виробництва, а збереження тієї безнадійної рутини, якою звикли користуватись «замовники» протестів.

Саме тому більшість акцій набуває таких абсурдних форм, і саме тому для них було обрано таких «фронтменів».

Наприклад, та ж Катерина Онопрієнко із Мошен. На Черкащині, напевне, всі знають, що їй хліба не давай, а дай помітингувати. За кілька років жінка і на Революцію Гідності їздила, і з «Батьківщиною» обласною боролася за гроші, які нібито їй недоплатили, з сільської радою Мошен скандалила, як і з керівництвом місцевої школи… Тепер вона впевнено тримає жупел головної боротьбістки з «Нашою Рябою». Напевно, не дарма у Мошнах подейкують, що «майданний» досвід активістки вже встиг перетворитись на професію, можливо, навіть із регулярною зарплатою…

Приблизно те ж саме говорять в Чигирині і про керівника місцевої Народної ради Павла Романенка. До речі, очолюваний ним протестний «осередок» може і з кулаками кинутись, якщо крик не допомагає. І подібних бійок за останній час було кілька. Хоча «спектр дії» чигиринської компанії вічних революціонерів набагато вужчий, аніж мошенської, і сконцентрований виключно навколо «Нашої Ряби». Там до такого креативу, як збирати людей на акцію протесту проти ям на дорогах, а потім сказати, що це мітинг проти МХП, – не додумались.

А от пані Онопрієнко навіть не почервоніла, коли зібрала пікет під час однієї з останніх сесій Черкаської районної ради. У соцмережах захід анонсувався, як акція протесту проти повільного ремонту дороги у селі Мошни, а вже на сесії учасники дізнались, що вони вийшли… проти будівництва пташників, якому нібито противиться весь район. І то нічого, що сільські громади Тубільців і кількох навколишніх сіл, де справді може розпочатись будівництво потужностей МХП, на попередніх громадських слуханнях дали добро. Достатньо одного плаката і кількох розгублених мошенців, щоб картинка була завершена – люди не згодні!

А можна ще прямолінійніше. Нещодавно Катерина Онопрієнко запросила черкаських журналістів у Тубільці на поле, де будуватимуться пташники. Мовляв, там зберуться на протест місцеві мешканці. Представники ЗМІ приїхали і побачили, що люди справді зібрались, але не проти будівництва, а проти «громадської активістки», яка їх вже дістала. І що ви думаєте сказала протестувальниця? Правильно, що то натовп «рябоненависників», які прямо зараз будуть під колеса бульдозерів лягати…

Днями ж мошенська революціонерка добалакалась до повного абсурду: заявила, що, вимагаючи ремонту дороги в селі, буде ставити блокпости, перепиняти перевантажені фури, а ще… валити на дорогу ліс, підривати гранати чи міни, зробивши цим котлован на трасі. Тобто, щоб добитись відновлення асфальту, буде запекло руйнувати останні його залишки, не пропускаючи до села навіть техніку, яка ту дорогу, може і повільно, але таки ремонтує.

До слова, останнє перекриття мосту, організоване професійною заколотницею, справді затримало ремонт дороги на добу, бо будівельна техніка до села так і не доїхала.

І ми не здивуємось, якщо зрештою винним у цьому буде оголошено саме МХП (бо за протестом проти ям на дорозі, вочевидь, немає фінансово «зацікавлених» діячів).

Хоча, якщо розглянути ситуацію логічно, то не лише до добової затримки ремонту дороги доклались місцеві «революціонери». Якщо подумати, то саме вони і винні в тому, що бюджет села Мошни недоотримав значні кошти, за які можна було б покласти частину асфальту самотужки, не чекаючи милостині із Державного бюджету.

Пригадайте, що той же МХП має практику сплачувати в бюджет громади своєрідну пайову участь від будівництва пташників. Так, Рацівська сільська рада Чигиринського району після позитивних громадських слухань минулої осені одноразово отримала 1,25 млн. гривень на соціальні потреби. Оскільки будівництво відбуватиметься у три черги, то загалом село отримає 3,75 млн. Окрім того, щороку сільрада отримуватиме по 450 тисяч в бюджет за кожну чергу на реалізацію нагальних соціальних проектів.

Уже й набігає непогана сума. А ще ж податок на зарплату 500 працівників, які будуть там працевлаштовані із зарплатою в середньому 8 – 10 тисяч гривень, та й просто постійна допомога – то на ремонт садочка, то на вуличне освітлення, то на ремонт дороги, на ФАП.

Не дарма у Будищі Черкаського району сільський голова із місцевої птахофабрики «Перемога Нова», яка входить до складу МХП, пилинки здуває, бо і дороги, і освітлення, і садочок вдається тримати завдяки їй. Цього року «Перемога Нова» ще й допомагала селянам відновити оселі після руйнівної стихії, вкладалась у розчистку місцевих дренажних каналів. І все це окремо від обов’язкових соціальних та податкових платежів.

Та й у самих Мошнах МХП допомагає коштами на будівництво тротуару до школи, щоб діти не чалапали по багнюці. То могли б і на дорогу підкинути грошенят, особливо, якби з ними замість крику конструктивно вели діалог.

У Мошнах є чимало привабливих для бізнесу об’єктів, які могли б зацікавити потенційних інвесторів. Однак вересклива купка активістів їх стабільно відлякує, бо якщо з ними каші не зварив потужний агрохолдинг МХП, то куди вже дрібнішим і менш гнучким і щедрим у своїй соціальній політиці підприємствам годі братись…

Тож і рахують Мошни копійки у дірявому бюджеті, замість того, щоб спробувати щось реорганізовувати в громаді по-серйозному. І, напевне, жителі села вже мали б за барки таких активістів брати, бо вони зі своїми дріб’язковими інтересами завдають конкретних фінансових збитків і цілій громаді, і окремим її пересічним представникам.

Можливо, після того, як Онопрієнко заговорила про гранати і блокпости, що аж тхне сепаратистськими замашками, анархією та відвертим криміналом, до людей почне доходити: для того, щоб село було заможним, треба будувати підприємства. І пташники, і корівники, і свиноферми, і переробні підприємства. Ставити жорсткі умови по збереженню природного середовища – так. Але будувати. Тоді будуть гроші і на дороги, і на достойні дитячі садочки, і на сучасні школи, і на високотехнологічні ФАПи. Тоді і лише тоді із села перестане втікати молодь. Все інше – бідність і безнадія.

     Дорога з Черкас на Канів продовжує вражати своєю унікальністю. Протягом минулого року, коли рух через міст було перекрито, весь великогабаритний транспорт посунув саме трасою на Канів. За кілька місяців уже нинішньою весною ця автодорога перетворилася у суцільну руїну, у деяких місцях стала практично непроїзною. Отож, постала нагальна необхідність ремонту цього автошляху.

Влада і дорожники клятвено пообіцяли швидко і якісно привести до нормального ладу автотрасу на Канів. Але взялися до роботи лише після акції протесту селян із Мошен, які перекрили міст через Вільшанку, та погроз активістів взагалі заблокувати проїзд дорогою великовантажному транспорту. Але ремонтували цю злощасну трасу в доволі дивний спосіб: клали латки асфальту вибірково на окремих ділянках дороги.

І тепер частина автошляху, то з однієї, то з іншої сторони заляпана свіжим асфальтом, а більша частина у тих же чисельних ямах. І часто авто вимушені виїжджати на зустрічну смугу руху, щоб не залишитися без колеса чи із зіпсованою підвіскою. Сама ж дорога нагадує трек для випробування авто на міцність, – так пояснюють водії стан автотраси. А ще додають, що дорогу не полатали, а лише «полякали», – так, для звітності за витрачені кошти. В селі Мошни, яке розташоване на цій трасі, дорожною службою був знятий верхній шар асфальту нібито для повного відновлення покриття. Але роботи по ремонту були  зупинені, що ще більш посилило проблему. Тепер авто вимушені рухатися узбіччям та по під парканами жителів. «По всій трасі в селі стоїть неймовірна пилюка. Вікна та квартирки в будинках зачинені. Пил на подвір’ї не дає людям дихати», – скаржаться сельчани, які живуть вздовж дороги.

Лише у Будищах дорогу таки поремонтували. Та це лише 500 метрів покриття, що становить якусь долю відсотка від протяжності всієї траси. Відновлення цього відрізку дороги громадськість пов’язує не стільки із дорожніми службами, а з підприємством «Перемога Нова», яке потужно допомагає сільській раді.

Не краще покриття дороги і після виїзду з Мошен в сторону Канева. Там все ті ж суцільні руїни та вибірково зроблений ямковий ремонт. До речі, після в’їзду в Канівський район водіїв зустрічає добре відремонтована ще в часи губернаторства Сергія Тулуба автотраса, яка стелиться аж до Канева і далі на Київ. Отож, місцеві нині глузують, мовляв, треба було не виганяти «данєцького» губернатора, може б він «дотягнув» цю гарну дорогу аж до Черкас. Ось так діюча влада дає привід сміятися із себе за убиті за час її керівництва автошляхи…

Микола Бабич

 

Шановні  співвітчизники!

Щиро вітаю Вас із наступаючим Новим 2018 Роком та світлим Різдвом Христовим! Зичу міцного здоров’я, сімейного щастя, статків та успіхів у всіх Ваших починаннях.

  Щиро Ваш Микола Бабич.

    

Оксана Раскевич із Мошен співає «про рідну Донеччину в огні»- пише інтернет видання “Дзвін”

Оксана Раскевич із Мошен співає «про рідну Донеччину в огні»Поціновувачі авторської пісні Черкаського району називають мешканку села Мошни  Оксану Раскевич місцевим соловейком, адже її чарівний спів під власний акомпонемент-гітару зачаровує слухачів різної вікової категорії та статі. На концерти з її участю приїжджають шанувальники навіть із інших районів області.

«Мені дуже подобається слухати як співає Оксана. ЇЇ голос мені до вподоби навіть більше ніж голоси знаменитих виконавців», – розповідає її односельчанка Катерина Савченко.

«Ніхто навіть не підозрював, що поряд з нами живе такий народний талант. Зараз ми не пропускаємо жодного концерту за участю Оксани. Це справжній народний самородок,» – зізнається шанувальник творчості Оксани Микола Лисенко із сусіднього села.

Оксана Раскевич народилася на Донеччині, та доля розпорядилася так, що вона вже тривалий час проживає на Черкащині, яка стала для неї рідною. Чимало її пісень оспівують Шевченків край, але не забуває вона і про свою малу батьківщину. Ряд пісень, написані нею, присвячені Донеччині у вогні. «Я не можу спокійно спостерігати, як наші хлопці воюють з російськими окупантами, гинуть за Україну. Тому багато моїх творів про цю жахливу війну, про боротьбу українців за свою Батьківщину,» – говорить авторка.

Оксана сама пише вірші та кладе їх на музику. ЇЇ творчість, манера виконання належать до стилю авторської пісні, хоча чимало творів поєднують у собі елементи фольклору.

Оксана зізнається, що вона не має навіть музичної освіти, але потяг до музики та пісні зародився в неї ще з дитинства. На сьогодні в планах молодої жінки обов’язкове навчання в музичному виші. А працює народна співачка у Мошенському будинку культури, де навчає місцевих діток співу.

Оксана Раскевич учасниця та переможець багатьох районних та обласних конкурсів народної творчості. І зізнається по секрету, що мріє про велику сцену.

Микола Бабич

     

У грудні мине два роки із часу, як  в своєму робочому кабінеті був по звірячому побитий сільський голова Яснозір’я Василь Ткаченко. А 28 листопада виповниться перша річниця, як розпочався судовий процес над двома молодиками, яких звинувачують у побитті голови села. За цей час пройшло вже більше десяти судових засідань, але логічного завершення процесу поки що не видно. Більшість попередніх переносилися з місяця на місяць в основному через відсутність підозрюваних або їх адвокатів. І ось на днях суддя Черкаського районного суду пан Смоляр таки провів чергове засідання, протягом години опитавши кількох свідків кривавого інцинденту. Після цього знову була оголошена перерва аж до грудня. І знову група підтримки постраждалого покинула зал судового засідання з обуренням, оскільки вважає, що таке затягування розгляду справи іде явно на користь підозрюваних. Можна припустити, що кривдники Василя Капітоновича мають шанс «вийти сухими з води» при такому перебігу процесу, який іде, як мокре горить. Відповідно, таке затягування розгляду справи серйозно виснажує, як потерпілого, так і свідків.

Як повідомляли раніше місцеві ЗМІ, один із підозрюваних у побитті голови Яснозір’я Денис С.  є відомим спортсменом-олімпійцем.

Нагадаємо також, що громадськість та односельці побиття сільського голови пов’язували з помстою Василю Ткаченку за жорстку позицію  проти будівництва великого птахокомплексу на яснозірських землях.

Микола Бабич

     Пише інтернет видання “Дзвін”

Стихія, яка на початку липня вирувала на Черкащині, не оминула і село Мошни Черкаського району. Уже ввечері після буревію, який пошкодив чимало приватних будинків, приміщення сільського будинку культури, школи, місцевої церкви, у селі розпочали роботи по ліквідації  наслідків негоди. Були мобілізовані сили підприємств, які працюють у Мошнах, приватних осіб для розчищення завалів на дорогах. На ранок було відновлено рух практично на усіх сільських автошляхах. А за тиждень всі вулиці села були приведені до ладу та забезпечені електроенергією. У ці дні сільський голова Мошен Богдан Шкарбута практично вдень і вночі працював для відновлення життєдіяльності села. Богдан Вікторович повідомив, що за матеріальною допомогою для відновлення осель звернулися вже 18 односельчан. Депутатами сільської ради на позачерговій сесії було задоволено всі заяви громадян і з місцевого бюджету виділено близько 15 тисяч гривень на придбання шиферу та відновлення покрівлі будинків. «Заяви від громадян про допомогу від наслідків негоди продовжують поступати, – розповів сільський голова. – Допомагаємо своїм землякам самотужки за рахунок власних резервів. Гроші вже поступають на особисті рахунки людей».

На невідкладний ремонт постраждалого від стихії клубу виділено та вже витрачено 65 тис. грн. А загальний кошторис на повне відновлення даху сільського БК складає 742 тис. грн. На відновлювальні роботи соціальних об’єктів у Мошнах чекають і на допомогу від держави.

Слід відзначити, що чималу допомогу постраждалим від стихійного лиха надало підриємство «Агротехсервіс Мошни Фрау Марта». Селянам, які віддали в оренду свої паї, це підприємство видавало адресну допомогу. Також допомогу в ліквідації наслідків негоди в селі надало мошенське лісництво.

«Отож, основні невідкладні роботи  по відновленню життєдіялності села виконані,» – наголосив сільський голова Богдан Шкарбута .

 Микола Бабич
« попередня сторінка  1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 19 20   Слідуюча сторінка »

ОСТАННІ НОВИНИ

    ФОТО АВТОРА САЙТУ

    ВАЖЛИВІ СТОРІНКИ

    No posts available

    Наша інформація

    ХМАРИНКИ ТЕГІВ

    100 гривень до пенції - плата за голоси на виборах до В.Р. Femen-вдала акція Алкоголізм в Україні - підлітковий Арешт Тимошенко Брак туалетів в Черкасах Вбивство середнього класу - на совісті влади Вертеп - блазнювання Влада в Україні вахтова Влада вбиває суди України Гастрольний збір - новорічний " подарунок" Українській культурі Геть брудні лапи від Українського патріотизму Геть владу і опозицію Дорогий газ для пересічних українців Ерец Ізраель-друг України Закон про вибори-змова КСУ - заказний владою України Каганович-кат Українського народу Корупція в медицині Крах ЖКГ в Україні Кримінально-процесуальний кодекс Модуль влада та «опозиція» - єдині Народжуваність в Черкасах владі не потрібна Не всі партизани були патріотами СРСР Нехай в 2012 році буде єдина Україна Олександр Тимошенко втік в Чехію Побиття Ростислава Шапошникова і міліція Податковий кодекс-засіб росправи з громадськими організаціями Помилка Росії на виборах президента Прогулянка С.Тулуба в Ізраїль Україна втрачає малі річки Юліоманія Ялинка в Києві - насмішка над народом атака на урядові сайти-помста громадян горе народу-рай для політиків загроза туберкульозу закон на розкіш - блеф влади комуністи товариші - капіталісти бізнесмени неякісні товари обман покупців протести- бльмо на оці влади ринок землі - смерть селянам сексуальні збочення сирна війна на користь Українського споживача смердючий цукор істерія навколо Юлії Тимошенко

    Это flash облако тегов вы можете найти на сайте "WordPress плагины". Для показа облака необходим Flash Player 9 или выше.

     
    Жовтень 2019
    П В С Ч П С Н
    « Чер    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  

    ВАЖЛИВО

    Голодомор В 1932 - 1933 рр. - геноцид Українського народу.

      День пам`яті жертв голодомору в Україні в 1932-1933роках -… [Читати далі ВСЕ]

    Голодомор В 1932 - 1933 рр. - геноцид Українського народу. Голодомор В 1932 - 1933 рр. - геноцид Українського народу.

    Закон про податок на розкіш в Україні - посміховище і не більше

      Прийняття закону про податок на розкіш -   спроба  української… [Читати далі ВСЕ]

     Закон про податок на розкіш в Україні - посміховище і не більше  Закон про податок на розкіш в Україні - посміховище і не більше

    Ринок землі в Україні відбере останню надію на існування Укранських селян

    Прийняття закону про ринок землі в Україні закінчить переросподіл… [Читати далі ВСЕ]

    Ринок землі  в Україні відбере останню надію на існування Укранських селян Ринок землі  в Україні відбере останню надію на існування Укранських селян

    Український деревообробний бізнес - по комуністичному, по сільському

     Українське лісне господарство – клондайк для сільських… [Читати далі ВСЕ]

    Український деревообробний  бізнес -  по комуністичному, по сільському Український деревообробний  бізнес -  по комуністичному, по сільському

    Новорічне поздоровлення від голови Народної ради Черкаського району Українцям

    Шановні члени Народної ради України  та співвітчизники! Щиро… [Читати далі ВСЕ]

    Новорічне поздоровлення від голови Народної ради Черкаського району Українцям Новорічне поздоровлення від голови Народної ради Черкаського району Українцям

    Поздоровлення Українців зі святом вшанування Степана Бандери з нагоди його дня народження

    Всіх Українців поздоровляю зі святом вшанування Степана… [Читати далі ВСЕ]

    Поздоровлення Українців зі святом вшанування Степана Бандери з нагоди його дня народження Поздоровлення Українців зі святом вшанування Степана Бандери з нагоди його дня народження

    ІНФОРМАЦІЯ

    Автор інтернетресурсу не несе відповідальності за посилання на сторонні ресурси.